Не в возрасте дело, а дело в сознанье,
В любви, и желанье познать мирозданье.
В стремленье, проявленным быть в этом мире,
И жить не в чужой, а в своей лишь квартире.
Хозяином в доме себя ощущать,
Не нападать, но себя охранять.
От лести, от лжи, от лицемерья,
От осужденья других, не доверия.
Быть беспристрастным и в мире с собой,
Чтоб Боже чрез нас вершил замысел свой.
Чтоб мулом упрямым не быть на пути,
Услышь меня Господи, в сердце войди.
Лишь только с тобой не собьюсь я с дороги,
Лишь только с тобой жизнь возможно понять.
Лишь только с тобой я не знаю тревоги,
С тобой ощущаю я благодать.
Не в возрасте дело, а дело в сознанье,
И выбор мы делаем сами всегда.
Но верный ли делаем выбор,
Всегда ль говорим Богу да?
Нет возраста в духе, он в теле,
Стареют, лишь наши тела.
Чьё тело является храмом для Бога,
Тем старость и смерть не страшна.
Прочитано 6003 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4.75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
